Рак стравоходу належить до найбільш агресивних злоякісних новоутворень та, зазвичай, діагностується на пізніх стадіях захворювання. Злоякісні захворювання стравоходу мають тенденцію до швидкого метастазування, безсимптомного перебігу на ранніх стадіях та ускладненої діагностики. В умовах воєнного стану такі фактори можуть значно ускладнювати ситуацію з виявленням захворювання. Перші симптоми неспецифічні, діагностика відбувається на пізніх стадіях. Виживаність пацієнтів протягом п’яти років становить менше 25%. Ризики підвищення захворюваності на рак стравоходу є реальними через велику кількість канцерогенів воєнного часу та токсинів, що потрапляють у навколишнє середовище. Фахівці Харківського національного медичного університету дослідили дані стандартизованих показників захворюваності та смертності від раку стравоходу згідно з базою даних Національного канцер-реєстру України в динаміці за період 2016-2021 роки та доступну в період воєнного стану в Україні інформацію щодо загальної кількості осіб, які перебували на обліку в закладах онкологічної служби на кінець 2023 року.
Рак стравоходу є восьмим за поширеністю раком і шостою за поширеністю причиною смерті в усьому світі. Хоча в структурі онкологічної захворюваності України рак стравоходу і не займає провідні місця, захворюваність та смертність залишаються стабільно високими. За результатами проведеного аналізу встановлено, що з 2016 року до 2021 року стандартизований показник захворюваності (український стандарт) становив в середньому 3,9 на 100 тис. населення по Україні. Український стандарт населення розрахований на основі вікової структури населення України у 2000 році. Його використовують для порівняння рівнів захворюваності (смертності) різних регіонів України або для вивчення динаміки захворюваності (смертності) в конкретному регіоні.
Найвища захворюваність спостерігалась у 2018 році, коли стандартизований показник захворюваності становив 4,4 на 100 тис. населення. Найнижчий показник 3,4 на 100 тис. населення зареєстровано у 2020 році. У 2016 році найвищі показники захворюваності відмічені у Волинській та Житомирській області (5,7 на 100 тис. населення), в Рівненській області (6,2). Не перевищував 3,0 на 100 тис. населення показник у Чернівецькій та Івано-Франківській областях. У 2017 році високі рівні відмічені у Житомирській (7,1), Волинській (6,1) та Хмельницькій (6,0) областях; найнижчі - в Івано-Франківській області та м. Київ (3,0). В наступних роках на перших позиціях були Житомирська, Хмельницька, Київська, Сумська, Чернігівська області, Чернівецька та Одеська області і надалі мали найменші стандартизовані показники захворюваності. У 2020 році на лідерські позиції вийшли Чернігівська та Рівненська області, у 2021 - Волинська та Чернігівська. З 2019 року до 2021 року Чернівецька, Дніпропетровська та Одеська області мали найменші стандартизовані показники захворюваності. Від 2019 до 2021 року показник захворюваності по областях України більше не перевищував позначки 6,0 на 100 тис. населення. Таким чином, за даними статистики, регіонами з найвищими стандартизованими показниками захворюваності можна вважати Житомирську область, де захворюваність була найбільшою протягом чотирьох років поспіль, з 2016 року до 2021 рік, а також Чернігівську, Волинську та Хмельницьку області.